Перша прозова збірка Сергія Осоки здебільшого вибудувана на буттєвих сюжетах і образах тих людей, що за дитинства чи молодості пережили голодовку, а в часи своєї старості переживають інші напасті: недуги, безсилля, черствість, безвихідь, непорозуміння, відчуження. Автор майстерно пов`язує їх у стосунки з дітьми, онуками й правнуками — ще такими недосвідченими, а вже часом зарозумілими, і ці зв`язки, скріплені непозірною, непоказною любов`ю, проймають читача до глибини душі, повертаючи до свого п
Мы используем cookie файлы чтобы получить статистику которая помогает нам улучшить сервис. Продолжая пользоваться сайтом, вы даeте согласие на использование ваших cookie файлов.
Мы используем cookie файлы чтобы получить статистику которая помогает нам улучшить сервис. Продолжая пользоваться сайтом, вы даeте согласие на использование ваших cookie файлов.