У пізньому есеї «Невпокій в культурі» (1930), одному з найвідоміших, але й найскладніших своїх творів, Зиґмунд Фройд (1856–1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. В парадигмі «другої теорії потягів» та «другої топіки» — структурної теорії психічного апарату — він переосмислює і водночас поглиблює свої давніші міркування про виникнення і логіку культури й цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов`язаний з наростанням почуття провини.
Мы используем cookie файлы чтобы получить статистику которая помогает нам улучшить сервис. Продолжая пользоваться сайтом, вы даeте согласие на использование ваших cookie файлов.
Мы используем cookie файлы чтобы получить статистику которая помогает нам улучшить сервис. Продолжая пользоваться сайтом, вы даeте согласие на использование ваших cookie файлов.